Рух добровольців

"Простір свободи"


Програмна декларація Руху добровольців «Простір свободи»

1.
 
Ми кличемо до спільних дій людей, які стомилися жити серед зла і зневіри.

Ми свідомі того, що біди країни, як і проблеми світу, коріняться насамперед у слабкодухості людей і їхній зневазі до своєї природи.

Ми прагнемо об’єднати тих, хто обрав творення вільного суспільства замість усамітнення, еміграції чи пристосуванства.

Тут – моя батьківщина. Зараз – мій час. Я не випадково живу в цьому часі і в цій країні. Моя байдужість і зневіра не дають моїй країні рости і вплітати свої візерунки в гармонію світу. Я покликаний це змінити, інакше навіщо я живу? Я покликаний творити себе і світ навколо себе. Це завдання – важливіше над буденні справи і над розбіжності між різними групами людей.

Ми кажемо: люди, що мають розум і совість, не можуть миритися з пануванням зла і зневіри, з утратою народом свого “Я”. Віднайти це “Я” України можна лише тоді, коли кожна небайдужа людина шукатиме своє власне “Я”.

Наш поклик – свобода. Наше завдання - не стільки оберігання традицій, скільки їх перетворення у нові явища світу. Вдосконалюючи себе і суспільство навколо нас, ми зможемо виконати свою частину праці з удосконалення світу.

Наш вибір потребує внутрішнього неприйняття пануючої суспільної системи, зневаги до ерзаців, підмін та двійників, які ця система плодить, опираючись паросткам вільного духу.

Совість, яка пробуджує дух свободи, повинна стати найвищим дороговказом. Ми прагнемо наблизити державні закони й суспільну мораль до законів людського серця.

На цій правді стоїмо.

2.

Ми вважаємо свободу людини найвищою суспільною цінністю, прагнемо збереження і розвитку української національної ідентичності, стверджуємо пріоритет духовних цінностей над матеріальними.

І ще – сповідуємо єдність ідей і дій, бо декларації без справ нічого не варті.

Протистояти злу можливо лише тоді, коли перестаєш грати за його правилами.

Ми добровільно жертвуємо часткою свого часу, грошей, суспільного становища на благо один одному і нашій країні, разом творячи простір свободи.

Не заперечуючи важливості матеріальних цінностей, ми вважаємо їх лише доповненням, інструментом для реалізації духовних цілей людини. В ідеалі – ніщо матеріальне не може здолати людського духу, а що є життя, коли не прагнення до ідеалу?

Це не ідеологія, а лише прагнення жити за велінням долі й покликом сумління. Так жили й живуть багато людей. Ми лише прагнемо об’єднати зусилля таких людей, помножити нашу віру і разом змінювати себе і світ навколо нас.

Ключ до успіху нашої справи простий – бути вірним собі, своїй Батьківщині й своєму часу; підтримувати один одного; не спокушатися на те, що руйнує цілісне світобачення; відкрито поширювати свої переконання та цінності.

3. Від вільної людини до вільного світу

3.1. Людина


Кордон рабства проходить не між націями чи класами. Цей кордон – у серці кожного з нас. Свобода має стати для людей і внутрішньою потребою, і сенсом суспільного розвитку. Духом свободи має бути пронизана вся людська творчість і всі суспільні дії.

Вільні люди в основу своєї діяльності замість ненависті й пошуку ворогів поставлять послідовність і цілісність творчих зусиль.

Людина шукає людину, і громадянське суспільство здорове й сильне лише тоді, коли його пронизують соціальні об’єднання, які працюють для розвитку людської свободи.

Вільні індивідуальності та їх об’єднання допомагають розвинутися вільним націям, а з національних джерел твориться багатоманітна культура сучасного світу.

3.2. Україна

Ми – діти незвичайної землі. Тисячолітнє коріння нашого народу є міцною основою для відродження і зростання. В нас і навколо нас – спадщина Індо-Європи і Трипільської культури, Скіфії і слов’янства.

Ми – прямі нащадки Київської Русі й Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі й Гетьманщини.

Ми пишаємося українцями, які творили нашу Батьківщину, жили і вмирали за її свободу. Їхня жертовність є прикладом і для нас.

Національна самосвідомість не відтворюється автоматично. Кожне нове покоління повинне знову осмислити, доповнити і передати нащадкам спадщину нашої історії та культури. Ця культура пронизана прагненням до створення сильної й вільної країни, і водночас – духом поваги до кожної людини.

Об’єднання нації має відбутися через становлення її самосвідомості, головними складовими якої є жива українська мова, спільне розуміння історії і спільне бачення майбутнього.

Українська держава має стати на службі розвитку нації і кожного українця. Від давньоруських часів Україна не знала, якої могутньої творчої сили набуває поєднання зусиль вільної держави і вільних громадян. Поєднати ці зусилля покликані нинішні покоління українців.

Свобода творчої ініціативи повинна стати найважливішим принципом суспільного життя. Завдання держави – встановити прості й однакові для всіх правила, спрямовані на ефективне використання національних ресурсів, а також поширювати українські впливи у світі. В усьому іншому – мистецтві, науці, бізнесі, організації життя міста чи села – провідну роль повинна відіграти ініціатива громадян.

Гуманітарна основа розвитку

Для виживання і розвитку в третьому тисячолітті Україні потрібна міцна духовна основа.

Замість державного атеїзму і перетворення церкви в доважок до бездуховної владної системи ми потребуємо живої віри. Релігія не може існувати як звичайна традиція, вона потребує справжнього переживання і усвідомлення кожною сучасною людиною.

Разом з релігійним оновленням головними складовими розвитку України стануть культура, освіта та наука.

Саме лише ознайомлення мільйонів українців з культурною спадщиною нашого народу та сучасними творами літератури, музики чи живопису дасть величезний поштовх для суспільного розвитку. А творення сучасної архітектури, кіно й театру, культурні осередки в музеях та бібліотеках змінять обличчя країни і дадуть можливість її громадянам дивитися на світ іншими очима.

Освіта має бути реформована на засадах свободи, українського духу й поваги до людини.

Світові та вітчизняні наукові досягнення повинні бути усвідомлені як засоби прискорення національного розвитку.

Саме в галузі культури, освіти й науки суспільство має спрямувати найбільше ресурсів.

Гармонія природи й культури
 
Збереження й примноження культурної спадщини повинно поєднуватися зі збереженням природи. Кожна людина відповідальна за те, щоб країна з величезного смітника перетворилася на квітучий сад. Високі штрафи й загальний осуд повинні супроводжувати будь-які дії, спрямовані проти чистого довкілля.

Здоровий спосіб життя і відповідальна система охорони здоров’я мають стати важливими складовими стратегії виживання та розвитку українського народу.

Комунікації

Одним з могутніх засобів об’єднання нації є розвиток систем інформації, зв’язку та транспорту. Національний інформаційний простір повинен включати вільні від цензури національні та загальноєвропейські засоби інформації, але мати достатній захист від інформаційної інтервенції центрів, що загрожують становленню вільного суспільства. В інформаційному просторі повинна домінувати українська мова, але водночас мають поширюватися мови країн об’єднаної Європи.

Комп’ютер та Інтернет мають у якнайкоротші терміни стати доступними у кожній родині. Якомога більший масив корисної інформації повинен бути доступним для кожного.

Зближенню українців між собою та з іншими народами повинні слугувати розвиток сучасних мереж зв’язку, транспортних засобів та транспортних магістралей.

Розвиток комунікацій повинен стати найпершим суспільним завданням в економічній галузі.

Використання та розподіл ресурсів

Економічне зростання та добробут країни мають базуватися насамперед на розумному використанні ресурсів та знятті штучних перешкод на шляху ініціатив її громадян.

Основними складовими енергетичної політики стануть енергозбереження, дедалі більше використання відновлюваних джерел енергії та стимулювання енергетично незалежних господарств.

Економіка базуватиметься на вільній конкуренції, зниженні податкового тиску, поступовому знятті митних бар’єрів з країнами Європи, заохоченні використання нових технологій та ресурсозбереження.

Протидія загрозам

Суспільство має запровадити дієві механізми протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам, які, водночас, не суперечили б принципу свободи. Власне, посягання на свободу, життя, здоров’я чи гідність людини повинно розглядатися як найбільша загроза, в тому числі, якщо воно виходить від державних органів. Недотримання закону повинно обов’язково каратися, але переважно – у формі високого штрафу або позбавлення посади. Число в’язнів потрібно зменшити до мінімуму, а умови тримання під вартою зробити гідними людини.

Для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю потрібно створити незалежну систему судочинства та контрольовану українським народом поліцію.

Слід знайти адекватні відповіді на такі виклики, як повсюдне вичерпання ресурсу технічного обладнання, стихійні лиха та глобальні зміни клімату.

Україна, яка багато разів ставала об’єктом зовнішньої агресії, потребує ефективної системи зовнішньої безпеки. Ця система повинна включати захист національного культурного й природного середовища, інформаційного простору, української економіки від зовнішньої агресії, у тому числі й від можливої агресії збройної. Українське військо повинне бути добровільними, мобільним, мати національний дух і сучасне технічне оснащення. Однією з ключових передумов захисту від можливої військової агресії повинна стати участь України у системі колективної європейської безпеки.

Взаємодія зі світом

Наша країна має стати відкритою і гостинною для іноземців, сприймати досягнення народів світу, а також сприяти поширенню українських надбань по всій планеті. Ми повинні поширювати в Україні європейські культурні традиції і водночас перешкоджати експансії на нашій території будь-якої держави, поширенню насильства, захворювань чи соціальних проблем.

Україна повинна прагнути до вільного пересування своїх громадян по всій Європі, а відтак – по всьому світу.

Кожен український громадянин за кордоном і кожна людина, приналежна до української діаспори, повинні відчувати реальну підтримку держави.

* * *
Творення майбутньої України – не одноразова дія і не лише державне завдання. Це – постійне завдання кожної людини, якій випало щастя жити на цій землі. Головна перешкода на цьому шляху – втрата українцями власної ідентичності, віри в будь-які духовні цінності і впевненості в собі.

Ми віримо в себе і в те, що разом з нами цю віру здобудуть наші співвітчизники.

Сьогодні вже твориться майбутнє нашої країни. Ми творимо його кожен день, і в наших силах прямувати саме до того майбутнього, яке ми обрали з власної доброї волі.

3.3. Європа

Ми відчуваємо приналежність до європейської цивілізації як спільноти, заснованої на християнських цінностях, повазі до людської особистості та національному самовизначенні. Творення Єдиної Європи – це і наше завдання.

Усвідомлюючи відповідальність за долю нашого континенту, українці повинні працювати як для завершення об’єднання Європи, так і для оздоровлення європейських інституцій.

Єдина Європа повинна об’єднати всі держави, повністю розташовані на цьому континенті. Спільний інформаційний, правовий, політичний та економічний простір, вільне пересування і повага до спільних цінностей повинні стати ознаками майбутньої Європи. Разом з тим ми повинні протидіяти тяжінню європейської бюрократії та великого бізнесу до знищення культурної багатоманітності, без якого Європа перестане бути собою. Кожна людина і кожна нація повинні знайти своє гідне місце у спільному європейському домі.

Європа повинна першою продемонструвати розуміння, що егоїстична політика збагачення за рахунок людей чи країн, що потребують допомоги, себе вичерпала.

Наш континент стане місцем творчих пошуків і оздоровлення багатьох галузей життя. Європейці можуть стати першопрохідцями на шляху відновлення єдності християн і спільних пошуків духовних основ людського існування; зростання самостійності та освіченості кожного; творення економіки, де свобода підприємництва поєднувалася б із усебічним соціальним партнерством; відходу від нафтогазових та атомних технологій на користь використання ресурсів Сонця, води, повітря та рослинного світу. Європа має можливість стати ареною переосмислення нинішніх і майбутніх наукових відкриттів та їх гармонізації з духовним життям людей.

3.4. Світ

Нова свідомість і нові технології дедалі більше перетворюють людство на єдиний соціальний організм. Країни і континенти стають все ближчими і взаємозалежнішими.

Державні кордони і національні владні інституції розмиваються, як колись розмивалися межі сільських громад, полісів, племен та князівств.

Люди шукають нових, вільних форм усесвітнього об’єднання, а в цей же час сильні світу цього шукають нових форм поневолення глобалізованого світу.

Визначальним стає протистояння між прихильниками свободи і визнання пріоритету духовних цінностей з одного боку, і людьми, що ставлять в основу егоїстичний інтерес, прикриваючись гаслами безпеки й добробуту – з іншого.

Ми обираємо свободу, вважаючи, що вільні й духовно багаті люди матимуть добробут і безпеку, але втрата людьми справжньої свободи (насамперед внутрішньої) стане для цивілізації справжньою катастрофою.

Угруповання, які хочуть накинути своє панування загальнолюдській спільноті, своїми інструментами зробили гроші, вплив на підсвідомість через рекламу та масову культуру загалом, а при можливості – і військову силу. Наслідком успіху цих угруповань було б залучення до їхнього середовища еліти більшості держав, уніфікація світу аж до повного встановлення контролю над ним і знищення здатності людей до вільного мислення та вільного прийняття рішень.

Всі мислячі люди повинні протистояти такому розвиткові подій. Наш шлях у майбутнє – розвиток у світі паростків братерства і творчого духу. Штучні бар’єри між людьми та народами повинні бути усунуті. Але це не значить, що центри світового чи регіонального впливу повинні свідомо діяти руйнівним чином на людські душі чи на цілі народи. Повага до прав, свобод, індивідуальних рис кожної людини, до неповторності кожної спільноти і кожної культури, вільне переживання спільних духовних цінностей повинні прийти на зміну економічній, політичній та культурній дискримінації більшої частини світу. Політика подвійних стандартів і провокування конфліктів між багатими та бідними, “важливими” й “неважливими” має відійти у минуле.

Людство має постати не як уніфікований механізм під тотальним контролем світового уряду, а як спільність вільних людей, жива багатоманітність культур, самоорганізована спільнота, здатна до мирного існування в гармонії зі світом і до подальшого творчого розвитку.

4. Перший крок

Найважливіші битви відбуваються в душі кожної людини. Перемігши власну байдужість, зневіру і страх, відкриваєш шлях до ствердження добра у світі.

Я можу стати собою і стояти на своїй правді в будь-якому середовищі, де я живу і працюю. Я можу бути українцем, який зростає до вільної людини, не питаючись ні у кого дозволу і не чекаючи зручнішого часу. Бо якщо вічно чекати, цей час не настане ніколи. Бо якщо не я, то хто? Якщо не зараз, то коли ж?

Дорогу здолає лише той, хто йде. А йде лише той, хто зробив хоча б перший крок.

Кожна сучасна людина відчуває, що від неї чекають цього кроку до свободи. І зробити його кожен може лише з власної доброї волі. Але той, хто зважився йти, може розраховувати на товариство однодумців.

Наше покликання – кожного дня у більших і менших справах творити простір свободи, вдихати нове життя у свою Вітчизну, пробуджувати людський дух.
 
 
Київ, 25 березня 2007 року